ІІ – Практико-виконавчий етап (до 1 березня).
Члени рою збирали інформацію про воїнів-інтернаціоналістів, вивчали їх героїчне минуле, запрошували на шкільні заходи, вітали зі святами та надавали посильну допомогу.
ІІІ – Заключний етап, який включає презентацію, оцінку та оголошення результатів. (до 1 квітня).
Після тривалої роботи юні патріоти презентували результати пошуково-дослідницької роботи на шкільному конкурсі соціальних проектів, який відбувся 7 квітня 2017 року.
Сценарій виховної години для учнів 9 класу
«Афганістан – біль моєї душі»
Учитель : Шановні Іване Даниловичу, діти! Сьогодні ми шануємо пам'ять тих та кланяємося тим, хто прийшов з війни живим, хоча з пораненою душею. Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями, вони свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов'язок, вони вірили, що несуть визволення народу, вірили, що йдуть не воювати, а захищати. Офіційно це не називали війною, а всього лише воєнною політикою.
Що таке війна? Чому люди асоціюють це слово з лихом великого масштабу? Чому сьогодні, у XXI столітті, ми продовжуємо чути про страхітливі факти, які доносяться до нас з екранів телевізора, ЗМІ, Інтернету? Війни - найбільші трагедії в історії людства. Найбільш кровопролитною була Друга світова війна, яка увійшла в історію як найбільш жорстока за кількість жертв і масштабами руйнування.
Але сьогодні ми поговоримо з вами про війну за участі воїнів-інтернаціоналістів.
15 лютого є офіційним Днем вшанування учасників бойових дій на території інших держав (воїнів-інтернаціоналістів) в Україні. Хто ж це такі? Воїни-інтернаціоналісти - військовослужбовці, співробітники органів внутрішніх справ і держбезпеки соціалістичних держав, які приймали участь у збройних конфліктах на території іноземних держав на стороні політичних режимів і рухів, що розглядались СРСР як «прогресивні», «народновизвольні».
Чому саме 15 лютого? Бо ... Сьогодні серед нас людина, для якого життя - це найкращий подарунок долі.. 21 серпня 1968 р. на територію Чехословацької Радянської Соціалістичної Республіки були введені війська п'яти держав - членів Організації Варшавського Договору: СРСР, Болгарії, Угорщини, Німецької Демократичної Республіки та Польщі. Почалася знаменита операція «Дунай» - найбільша за масштабами військова операція в Європі після Другої світової війни, в якій була використана непорівнянна за чисельністю і мощі угрупування Збройних Сил. У загальному підсумку в ній брала участь 26 дивізій чисельність в 240 тис. солдатів армій соціалістичних країн, членів Організації Варшавського договору. Більш детально розповість Іван Данилович Котик, який був учасником цієї операції.
Виступ Котика І.Д.
Чи є у війнах переможці? Ні. У війнах не може бути переможців, бо всі в них переможені тим, що війна - це смерть, яка забирає найдорожче у людини -її життя; бо війна - це каліцтво, як духовне, так і фізичне; бо війна - це справжній ад. Можна побудувати дороги, нові міста, зорати поле і посіяти зерно, підняти господарство. Але примусити битися серце у мертвої людини - неможливо; залікувати зранену душу, не залишивши величезного рубцю - неможливо; не бачити страхітливих снів, коли йдеш у бій і втрачаєш друга - неможливо.
Ховали інтернаціоналіста,
Блищала глухо цинкова труна.
Нестерпно пахло тополиним листом
І плач дівочий танув, як струна.
Чекає хижо мовчки на своє,
А мати на колінах у болоті обмацує труну:
«Чи ж там він є?!!»
Стоять, відводять очі в бік солдати
І шепотить сержантик ледве чуть:
« Не велено... Не можна відкривати...
Не велено...»
Уже струмки течуть, уже весна така глибока, рання.
Учора вже летіли журавлі.
Таке врочисте вийшло поховання:
Школярики стоять, учителі.
А голосок дівочий квилить, квилить,
Соромиться кричати на весь світ...
Кого клясти, кого назвати винним?
І що той світ? Хіба він дасть отвіт?
На хрест сусідній похилився тато,
Похнюпили братики малі –
В селі ховали воїна-солдата,
У мирному вкраїнському селі.
Після закінчення війни багато воїнів-інтернаціоналістів були нагороджені орденами і медалями. Але найвищою нагородою для тих, хто уцілів, є життя, а для загиблих - пам'ять.
Хвилина мовчання
Пам'ять наших земляків - це болюча історія українського народу. Про неї треба пам’ятати, її потрібно згадувати, адже багатьом матерям так і не судилося побачити сина, рідним - брата, дітям - батька. Сьогодні їхні обличчя закарбували лише фотографії, кам’яні плити пам’ятників, устелені квіти підніжжя могил.
- Шановний Іване Даниловичу! Ми Вам дуже вдячні за сьогоднішню зустріч! Здоров'я, мирного неба, щастя, душевного спокою, злагоди, успіхів у всіх Ваших справах, добробуту у нашому великому домі – Україні !
О Україно! Ніжно пригорни
Усіх живих синів своїх, як мати,
Щоб ми уже не бачили війни,
Не чули щоб ніколи звук гармат
Сценарій презентації соціального проекту
«Воїни-інтернаціоналісти нашого міста»
Ведуча 1: Була війна жорстока і кривава.
Горів вогонь і забирав життя.
Учасникам боїв довічна буде слава!
І вічна пам'ять тим, хто йшов без вороття!
Ведуча 2: Сьогодні ми представляємо соціальний проект « Воїни- інтернаціоналісти нашого міста».
Хто ж це такі?
Це військовослужбовці, співробітники органів внутрішніх справ і держбезпеки соціалістичних держав, які приймали участь у збройних конфліктах на території іноземних держав на стороні політичних режимів і рухів, що розглядались СРСР як «прогресивні», «народно-визвольні».
Ведуча 1: Ми провели пошукову роботу і з’ясували, що у нашому місті є також учасники бойових дій на території інших держав.
Ці молоді люди йшли туди не за орденами і медалями, вони свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов’язок , вони вірили, що несуть визволення народу, вірили, що йдуть не воювати, а захищати.
Ведуча 2: Іван Данилович Котик – учасник операції «Дунай». Найбільша за масштабами військова операція в Європі після Другої світової війни, в якій була використана непорівнянна за чисельністю і мощі угрупування Збройних Сил.
Іван Данилович народився 4 березня 1945 р. на Хмельниччині. Закінчивши школу, вступає до Київського медичного училища на фельдшера. У 1965р. призвали до служби у армію до Німецької демократичної республіки. Там він прослужив один рік, а потім перевели його до 16-мотострілкового полку на посаду старшого фельдшера.
Коли розпочалися бойові дії на Чехословаччині (21 серпня 1968р.), полк, в якому служив Іван Данилович, отримав маршрут на Прагу. Іван Данилович був старшим сержантом в госпітальному зводі, подавав першу медичну допомогу раненим і відправляв їх у медико-санітарний батальйон.
18 жовтня 1968р. закінчились бойові дії на Чехословаччині і наші війська були виведені.
Після служби в армії Іван Данилович, пропрацювавши рік фельдшером на Хмельниччині, вступає до Кримського державного медінституту. По закінченню пройшов інтернатуру і був направлений у м. Берислав.
Ведуча 1: У лютому була проведена виховна година, присвячена Дню вшанування учасників бойових дій на території інших держав, на яку запросили Котика Івана Даниловича та Лозового Михайла Вікторовича(голову правління спілки воїнів-інтернаціоналістів, він був учасником бойових дій в Афганістані), які нам розповіли про свою службу.
Ведуча 2: Також відвідали музей, у якому нам надали інформацію про воїнів-інтернаціоналістів нашого міста. Взагалі, з Бериславського району 118 молодих хлопців були учасниками бойових дій на територіях інших держав. Вони повернулися всі, але пам'ять про ті страшні події залишиться назавжди в їхніх серцях, бо війна – це справжній ад.
Вірш К. Горбулько
Ведуча 1: Після закінчення війни багато воїнів-інтернаціоналістів були нагороджені орденами і медалями. Але найвищою нагородою для тих, хто уцілів, є життя, а для загиблих – пам'ять. На площі установлено пам’ятник воїнам-інтернаціоналістам, їх треба пам’ятати, їх потрібно згадувати, адже багатьом матерям так і не судилося побачити сина, рідним – брата, дітям – батька. Сьогодні їхні обличчя закарбували лише фотографії, кам’яні плити пам’ятників, устелені квітами підніжжя могил.
